Аналитика, Статьи

Соціальна робота в Україні: нові виміри менеджменту з корпоративно-соціальної відповідальності

Автор статьи: Сингаївська А.М.

Суспільні трансформації, що зустріли Україну декілька десятиліть тому, обумовили запит на підготовку фахівців з соціальної роботи, які в першу чергу стали б захисниками соціальних прав людини.

Спектр сфер зайнятості випускників за описом спеціальності 7.040202 (соціальна робота) є достатньо широким: міністерство праці та соціальної політики, обласні та міські державні адміністрації, інститути соціальних досліджень, недержавні установи, комітети соціальних служб, управління соціальної допомоги населенню, пенсійні фонди України, вищі навчальні заклади, страхові компанії, благодійні фонди в Україні та за кордоном [http://politology.kpi.ua/philosophy117.html]. Однак у цьому переліку відсутні такі суб’єкти, на яких зосереджено не менше люду, які потребують соціального захисту. Для прикладу візьмемо створену в Україні  професійну спілку роботодавців. Якщо є потреба у діяльності такої громадської організації, це означає, що є запит на інші форми соціальної роботи, ніж зазначено у вказаних характеристиках професії соціального робітника.

Однією з функцій соціального працівника є забезпечення зв’язку між людиною і суспільством, представляти інтереси як суспільства, так і  виступати на боці кожної людини, яка потребує соціального захисту. В Україні актуалізується потреба на такого фахівця, який буде здатним акумулювати інтереси усіх сторін суспільної взаємодії на всіх соціально-економічних рівнях, спрямовуючи діяльність усіх і кожного на забезпечення захисту всіх і кожного.

Світовий досвід показує, що у соціально орієнтованому суспільстві є запит не тільки на соцпрацівників, які виконують функції соціального індивідуального захисту, але й на таких фахівців, які є координаторами у трудових колективах в реалізації концепції соціальної відповідальності організацій будь-якого типу (підприємств, установ тощо).

Соціальна відповідальність як суспільний феномен визначає міру відповідності результатів діяльності суб’єкта окресленим, тобто програмно задокументованим, публічно заявленим, зобов’язанням. На відміну від теорій особистісної відповідальності концепція корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) привнесена у площину колективного суб’єкта діяльності – промислових підприємств, некомерційних організацій, державних закладів тощо, що і обумовило її назву.

Специфіка такої соціальної діяльності визначається дотриманням наступних положень: права людини (забезпечувати та поважати захист прав людини, забезпечувати діяльність без порушення прав людини), стандарти праці (підтримувати свободу зібрань і дієве визнання права на колективні угоди, сприяти викоріненню примусової праці, сприяти ефективному викоріненню дитячої праці, сприяти викоріненню дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування), екологічна відповідальність та протидія будь-яким формам корупції. Відповідно до концепції корпоративно-соціальної відповідальності фахівець з КСВ забезпечує соціальний діалог з усіма заінтересованими сторонами – суб’єктами суспільного розвитку: державна і місцева влада, громадські та неприбуткові організації, керівництво всіх адміністративних рівнів підприємств та організацій, власники ресурсів (трудових, матеріальних, інтелектуальних, фінансових, інформаційних тощо), індивідууми – співробітники, споживачі (покупці або замовники) та ін. громадяни.

Сучасні тенденції розвитку соціально-економічних процесів в Україні та поширення світової практики адміністрування соціальної діяльності свідчать про наявність попиту на менеджерів з КСВ. Розроблення Національної стратегії розвитку соціальної відповідальності на 2011-2015 рр. і завершення у 2010 р. розробки міжнародного стандарту «Керівництво з соціальної відповідальності» загострить питання у набутті відповідної освіти (освіченості, обізнаності), яка нині має просвітницький характер та є у стадії становлення.

Варто зазначити, що за змістом освітня програма з КСВ є інтеграційною, поліваріантною, через те і складною, але, по-перше, шлях до соціально орієнтованого суспільства за умови нинішнього стану суспільних відносин  у нашій країні апріорі не може бути простим, а по-друге, для розв’язання складних проблем не можуть використовуватися спрощені механізми, адже гуманізація суспільства потребує комплексності заходів, де місце вищої школи є визначальним.

Отже, підготовка фахівця, компетентного у сфері корпоративно-соціальної відповідальності, дає можливість не тільки номінально розширити сфери діяльності соціальних робітників, а також кількісно збільшити  зайнятість випускників університету на посадах менеджерів з КСВ.

Розміщено:

Соціальна робота і сучасність: теорія та практика: матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції, 20-21 травня 2010 року / Б.В.Новіков, Л.М.Димитрова. – К.: НТУУ “КПІ”, 2010. – С. 298-299.

Комментарии запрещены.