Аналитика, Статьи

КСВ – інструмент сталого розвитку

Автор статьи: Сингаївська А.М.

Сталий розвиток на всіх рівнях економічної системи (країни, регіону, підприємства) ще попереду, адже в Україні немає жодної галузі, яка б не потребувала капітальної модернізації. Тим більше актуальним є пошук відповідних, а краще випереджувальних засобів у забезпеченні збалансованого функціонування соціально-еколого-економічних систем. Таким нині постає соціальна відповідальність або корпоративна соціальна відповідальність (КСВ), що не звужує сутність першого.

Сталим розвиток буде за умови вироблення та реалізації відповідних стратегій кожної організації, які ґрунтуються на усталених цінностях. За останні десятиліття суспільні цінності кардинально змінилися, щонайменше в Україні, тому поступ економічних суб’єктів надалі не може залишатися на існуючих базисах. За даними «CSR Review» лише 17% (за іншими джерелами – 10,7%) провідних компаній України мають чітко сформульовані та публічно задекларовані корпоративні цінності. Ціннісний вимір бізнесу 21 ст. задається координатами соціальної відповідальності, а саме принципами Глобального Договору ООН, закладеними у 1999 р. Міжнародною ініціативою Організації об’єднаних націй на Всесвітньому економічному форумі.

Стратегічне цілепокладання на шляху до сталого розвитку через соціально відповідальну діяльність організацій проводиться на першостях корпоративної культури та етичної поведінки, стандартів праці, у ставленні й впливах на довкілля, прав людини і протидії корупції, відповідальності за територіальну громаду, партнерських відносин зі споживачами (клієнтами). Управління організацією та сповідування принципів КСВ відбувається на добровільних засадах, адже моральні імперативи не впроваджуються адміністративними інструментами.

Світова економічна практика переорієнтовується на концепцію корпоративної соціальної відповідальності з 1990-х рр., Україна вступила у простір КСВ у 2006 р. Хоча корпоративна соціальна відповідальність є притаманною для високорозвинених економік, Україна на першому етапі успішно розгортає концепцію КСВ, що підтверджується такими фактами:

  • до Глобального договору ООН приєдналися 128 організацій: 79 переважно великих та з іноземною часткою капіталу підприємств і 49 неприбуткових (з них 2 освітніх заклади), − тим самим вони є серед 6 тисяч компаній та організацій світу;
  • Україна у 2007 р. залучилася до розробки Міжнародного стандарту із соціальної відповідальності (ухвалення якого відбудеться 7-21 травня ц.р. у Копенгагені), таким чином 6 українських експертів є серед 397 фахівців з 77 країн світу та міжнародних організацій;
  • Національний «дзеркальний» комітет з розробки Міжнародного стандарту із соціальної відповідальності ISO-26000 «Керівництво з соціальної відповідальності» розпочав роботу над проектом відповідного Національного стандарту «Системи управління в галузі соціальної відповідальності. Вимоги»;
  • започатковано розроблення Національної стратегії розвитку соціальної відповідальності на 2011-2015 рр.;
  • сприятливе середовище для імплементації стандартів КСВ створюють громадські організації «Центр розвитку КСВ» та  UNITER  (Українська Національна ініціатива з розширення реформ), якими акумульовано на розвиток соціальної відповідальності в Україні понад 1 мільйон гривень;
  • рейтингування часописом «Гвардия» соціально активних компаній у 2008 р. та у 2009 р.
  • проведення у 2009 р. Першого Всеукраїнського конкурсу бізнес-кейсів з КСВ;
  • створення банку практик з КСВ в Україні (станом на 2009 р. таких налічується 43);
  • проведення конференцій, «круглів столів» і громадського обговорення щодо питань з КСВ.

Звичайно, поширення концепції КСВ в Україні має свої перспективи, але нас поки що не надто тішить, адже є відчутною соціальна маска тих представників бізнесу, хто задекларував у власній діяльності дотримання соціальних стандартів, не поклавши їх у свою місію та стратегію. Крім того, опоненти адептів КСВ вважають, що стримуючим чинником розвитку соціально орієнтованого підходу до функціонування економічних систем, а, отже, в майбутньому й сталого їхнього розвитку, є відсутність суспільного запиту на соціальну відповідальність або на КСВ. Економічні суб’єкти в Україні тривалий час працюють в координатах цінностей нижнього рівня. Концептуально сталий розвиток розглядається в системній інтеграції основних компонент суспільного розвитку, а саме економічної, екологічної, етичної та соціальної. Пірамідально модус відповідальності визначається як підсумково-узагальнений у соціальній площині, а базовим рівнем відповідальності є економічна або фінансова діяльність суб’єкта. Концепція КСВ як інструмент стратегічної діяльності організацій, в довершеному задумі являє собою системну діяльність з підпорядкуванням економічних завдань соціальним, переорієнтацією в управлінні з короткострокових рішень на соціально відповідальні довгострокові рішення, з короткозорої економічної політики на програми сталого розвитку підприємств, регіонів і країни в цілому.

Актуалізація у науковому та бізнесовому середовищі проблем КСВ спонукає до аналізу співвідношення: яку частку відповідальності в суспільні (соціальні, економічні, суто виробничі,  правові тощо) відносини привносять фахівці економічного профілю, зокрема, такі, які наділені світобаченням, економічним мисленням та підтверджують здобуту вищу економічну освіту. Концепція соціальної відповідальності повною мірою відображає парадигму гуманізації вищої освіти загалом, й, певно, вищої економічної освіти, позаяк повертає втрачені цінності та гуманність у вчинки кожної людини, сприяє розвиткові соціально-відповідального мислення та вихованню відповідального громадянина, і синергійно розгортає сталий розвиток суспільства. І якщо сучасну людину ще можна називати «homo sapiens » (людиною розумною), вища школа все ж має пришвидшити перехід у розвитку особистості від людини-споживача до «homo responsabilus» (людини відповідальної).

Розміщено:

Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління // Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 21-24 квітня 2010 року. – К.: НТУУ ”КПІ”, 2010. – С.92.

Комментарии запрещены.